0 коментарів переглядів: 926 обговорити на форумі
2009-11-23 18:08:13 Юрій Костенко, голова УНП, народний депутат від фракції НУ-НС Від першої особи Тема програми: Хабарництво, корупція. Співпраця з Росією.
Руслан ПОЛІЩУК: Сьогодні наш гість голова УНП, народний депутат від фракції НУ-НС, Юрій Костенко.
Юрію Івановичу, не можу не розпочати розмову, не згадавши річницю і одночасно свято – день свободи. Цими днями лунає багато коментарів стосовно досягнень чи поразок помаранчевої революції, і президентська команда постійно акцентує на своєму головному досягненні, на їх думку, тобто на свободі – свободі слова, вибору, економічна свобода. Про це, звичайно, краще знають самі бізнесмени, наскільки стало більше економічної свободи. Крім того глава держави не сумнівається, що основні досягнення цієї революції ми оцінимо набагато пізніше, коли пройде час і все заспокоїться.
Якщо зупинитися саме на цьому досягненні – свободі, у вас особисто стало її більше після 2004 року?
Юрій КОСТЕНКО: Я пам’ятаю українську історію не з 2004 року, а з 1989-го, коли формувалась перша політична сила, яка і дала Україні свободу, коли в 1991 році було проголошено незалежну державу. Саме цей день можна вважати днем свободи. Якщо говорити про 2004 рік, то це був дуже суттєвий крок українського суспільства до європейської демократії, коли виборець сказав, що не буде погоджуватися з тим, кого йому нав’язують, він буде обирати самостійно, як це записано в конституції і гарантовано конституційними правами громадянам. В цьому сенсі я хочу сказати, що помаранчева революція це крок до європейської демократії, але все-таки українська свобода починалась з 89-го року і завершилась проголошенням акту про незалежність української держави.
Руслан ПОЛІЩУК: Знаєте, ви так достатньо широко охарактеризували цей день, але ж ви знаєте, що в підручниках з історії про це також згадується. От підростуть ваші внуки і поставлять вам запитанні: дідусю, а що це таке було в 2004 році? І вам потрібно це буде пояснити. Що ви тоді скажете їм на це?
Юрій КОСТЕНКО: Те, що я завжди казав, кажу і буду казати: це величезна подія в історії розвитку української державності, величезне піднесення українського громадянина, незалежно від того, по яку сторону політичних барикад він був, це було піднесення всіх без виключення. В той час я побував у різних регіонах – і в Харкові, який вважався біло-синім, і в Центральній Україні, і зрозуміло, в Західній Україні. Хочу сказати, що всі дуже добре сприймали право людини захищати свій вибір, незалежно від того, за кого він голосує. Оце мабуть і є те відчуття, якого раніше не було, і це піднесення дало такий емоційний накал.
Руслан ПОЛІЩУК: Тобто в принципі Ющенко недарма пишається таким досягненням?
Юрій КОСТЕНКО: Ну, по-перше, цим пишаються всі, хто в Україні робить українську демократію. А от щодо того розчарування, яке наступило після того, я б дійсно сказав, що тут потрібен час, щоб усвідомити, що це був не лише величезний емоційний порив, але і величезний крок до європейської демократії. В нас сьогодні ще немає європейських економічних стандартів, немає європейського підприємництва, особливо малого підприємництва. 5% в нас, і наприклад, 79% в Італії – є різниця?
Щодо свободи економічної, то в нас сьогодні диктат чиновника став набагато більшим, ніж п’ять років тому.
Руслан ПОЛІЩУК: Тобто економічну свободу ми викреслюємо з цього списку?
Юрій КОСТЕНКО: Економічно сьогодні набагато важче працювати в Україні, ніж 5 чи 10 років тому, і це такі реалії. Це вже відповідальність не тільки президента, а й уряду, і Верховної Ради, які загнали українське виробництво під ковдру, а потім кажуть, що в нас немає економічної свободи чи економічних благ, якими обертається економічна свобода. Без демократичної процедури організації виробничої діяльності ніколи держава багатою не буде. Тому в цьому сенсі помаранчевий майдан не дав відповіді на ключові питання.
Але ще раз повторюю: це відповідальність не тільки Ющенка, тому що вся економічна діяльність і економічна свобода починається із закону. Коли до 2004 і до 2009 року Верховна Рада продукує тільки закони, якими гнобить виробничу діяльність, створює таке податкове навантаження, що неможливо без порушення чинного законодавства сплачувати ці податки, а відтак підприємець стає перед альтернативою або бути банкрутом, якщо сплачувати всі податки, або ти ховаєшся в тінь, стаєш порушником законодавства, і чиновник може до тебе застосувати репресії. А чиновник каже: плати мені хабаря, а я тебе не буду садити в кутузку. От звідки нині хабарництво, корупція, проблеми.
Це теми, які треба обговорювати фахово, а не на майдані, і не через п’ять років після майдану говорити, що бачте, все в нас гарно. Давайте говорити про те, що не вирішено і не тільки тому, що президентом був Ющенко, а тому, що українська владна система віддзеркалює лише інтереси великого капіталу, а не інтереси селянина, малого підприємця і середника.
Руслан ПОЛІЩУК: Давайте тепер від ілюзій майдану повернемось до прози нашого життя. Ялта, Крім, 20 листопада, прес-конференція прем’єрів України і Росії. Мене цікавить для початку моральний аспект цієї нашої дружби з Росією. Віра Ульянченко назвала неприпустимою пове6дінку Тимошенко під час зустрічі з Путіним. До цього і ваші колеги по фракції висловлювали певні негативні емоції стосовно того, що ми бачили на екранах телевізорів. Яке враження залишилося саме у вас?
Юрій КОСТЕНКО: Це вже двічі поспіль, як прем’єр Путін дозволяє собі на найвищого рівня міжнародних зустрічах таку поведінку. Це поведінка, яка характеризує дуже негативно самого пана Путіна, який дуже далекий від розуміння, що таке демократія, і як на рівноправному рівні ведуться міжнародні переговори. Я розумію, де він виховувався, в яких кабінетах він отримував свої знання щодо етики міжнародних стосунків, тому не буду далі витрачати час на нього.
Що стосується прем’єр-міністра Тимошенко, то двічі в неї це викликало сміх, правда нервовий, але це також негідна поведінка для прем’єра європейської держави, тому що за столом переговорів реально принижували національну гідність, владу, яку обирає український громадянин, і державність. Тому за нормальної культури і свідомості прем’єр мала б встати і зробити політичний демарш. Але так як Україна лише на шляху до демократії, а українська влада ще дуже далека від розуміння, що таке демократія і що таке національна гідність, як треба опікуватися національними інтересами, тому все це перетворюється в шоу, як в Україні перетворили в шоу велику політику.
Руслан ПОЛІЩУК: Ви сказали, що якби вона була представницею насправді цивілізованої країни, вона б зробила демарш, але якби вона зробила демарш, тобі б не було наступного. Я наведу таку суху інформацію: в Ялті прем’єри України і Росії домовилися про не стягнення штрафів з «Нафтогазу» за недобір газу, про підвищення тарифу за транзит на 60%, про скорочення обсягів закупівлі газу в наступному році до необхідної Україні кількості, з тим, щоб не було приводів штрафувати нас за недобір. Юрію, Івановичу, це справді такі революційні досягнення, чи ефект від них буде такий самий як і від, перепрошую, помаранчевої революції?
Юрій КОСТЕНКО: Я вам процитую іншу стенограму: на запитання радника президента Черномирдіна, який довгий час був послом Росії в Україні, щодо наших досягнень на ялтинському саміті, він сказав, що з контракту не буде виключений пункт щодо штрафних санкцій. І по-друге: основою стабільності україно-російських газових відносин є тільки повна і своєчасна оплата Україною російського газу. А тепер я вам інше хочу сказати: ціна на російський газ не на 20% дешевше, як говорила наша прем’єр і прем’єр Росії, а була європейською в 2009 році, тому що ми набагато ближче від Росії ніж європейські країни, а відтак не треба витрачати кошти на транспортування російського газу до України.
Руслан ПОЛІЩУК: Ну так, апріорі повинен бути дешевше.
Юрій КОСТЕНКО: Так. А якщо ми скасуємо так зване 20-відсоткове зменшення ціни на російський газ, то ми отримаємо на 20% дорожчий газ, ніж середньоєвропейські показники. Тепер щодо транзиту: 60% здороження транзиту це, за моїми підрахунками, 2,6 долара приблизно за тисячу кубометрів, а в Європі ціни 4-5 доларів. Отже ми маємо сьогодні як мінімум вдвічі транзитну ставку для Росії, а російський газ в нас на 20% дорожче.
Руслан ПОЛІЩУК: Але ж було обіцяно, що на 60% підніметься ціна транзиту.
Юрій КОСТЕНКО: Це з врахуванням підняття, бо в нас сьогодні 1,7 долара за тисячу кубометрів. Ще раз повторю, що в Європі 4-5 доларів за тисячу кубометрів. Отже звичайно Чорномирдін абсолютно правий: платіть гроші, причому в набагато більших обсягах, і тоді ми не будемо вас штрафувати, тому що де-факто штраф оплачується низькою тарифною ставкою транспортування російського газу і тим, що Україна дорожче на 20% купує в Росії газ. Отака проста арифметика.
Руслан ПОЛІЩУК: Але ж всі чули, що Путін сказав, що Росія не буде штрафувати Україну. Як це можна тоді… отакий цікавий і неоднозначний момент, прем’єр намагалась зробити вигляд, що вона зробила щось таке надзвичайно важливе для країни, але фахівці зазначають, що все те, що ми почули, це були усні домовленості, а де-юре питання залишилося неврегульованим.
Юрій КОСТЕНКО: Ну я ж вам процитував Черномирдіна, який сказав, що в контракті жодних змін немає. А це означає, що в цьому році будуть зафіксовані обсяги поставок російського газу, а відтак наступає момент сплати штрафу, як передбачено нинішньою угодою. І жодного слова про зміну контракту чи хоча б протокольно, що це питання буде врегульовано в такий-то юридичний спосіб, означає, що всі слова пана Путіна… хочу нагадати, що це ж не перша обіцянка пана Путіна, бо була обіцянка в Польщі, а потім Медвєдєв буквально через тиждень сказав, що треба дивитися контракт, читати положення контракту, і Україна має у відповідності до контракту виконувати свої зобов’язання юридичні. Тому я не вірю в ніякі обіцянки, ніякі протокольні поцілунки чи запевнення української сторони, що все буде добре. Все треба вирішувати через зміну юридичних документів, отоді можна говорити, що це домовленість. А все, що відбулося в Ялті, це, як на мене, політичне шоу напередодні президентських виборів, де Росія намагається переконати українського громадянина голосувати за того кандидата в президенти, який буде вигідний Росії. Отоді можливо і штрафних санкцій не буде.
Руслан ПОЛІЩУК: Пересічний слухач може подумати, ну що таке слова Путіна і що таке слова Черномирдіна? Все-таки, погодьтеся, різниця у впливі є якась.
Юрій КОСТЕНКО: Знаєте, я довіряю словам Черномирдіна.
Руслан ПОЛІЩУК: Справді?
Юрій КОСТЕНКО: Я вам серйозно кажу, без жодної іронії, тому що Черномирдін дуже довго був прем’єром Росії, і те, що каже Черномирдін, як правило, потім збувається. Я дуже уважно аналізую вислови політиків і діячів такого роду, як пан Черномирдін, і його словам можна більш довіряти, ніж словам прем’єра Путіна.
Руслан ПОЛІЩУК: В секретаріаті президента нарікають на Тимошенко, бо буцімто в ході переговорів з Путіним вона виконала лише частину директив, даних їй президентом. Зокрема про це повідомив Богдан Соколовський, правда він не уточнив які саме вказівки одержала Тимошенко від президента, але він підкреслив, що виконана лише частина директив, пов’язаних із штрафними санкціями. Ви не знаєте, в яких питаннях відбулися розходження і в чому взагалі сенс цієї розмови про невиконання директив?
Юрій КОСТЕНКО: Ну, як ви знаєте, директиви завжди мають гриф «зовсім секретно», тому я не знаю, що писалося в директивах, але я працюю в комітеті з питань паливно-енергетичного комплексу і можу сказати, що Росія не бере на себе адекватні зобов’язання щодо українського інтересу. Наприклад, в контракті нічого не говориться про те, чи будуть застосовуватися санкції до Росії, якщо Росія зменшить прокачку свого газу до європейських країн, і це величезні втрати для української сторони. До речі, в цьому році вже на 35% скоротилося прокачування російського газу в європейські країни.
Руслан ПОЛІЩУК: Тобто ви допускаєте, що Тимошенко оцей момент могла не використати під час розмови з Путіним?
Юрій КОСТЕНКО: Ну, тут треба або бути присутнім, або більш конкретно знати директиви. Я просто кажу з точки зору паритетності інтересів, бо Путін постійно підкреслював, що йому так комфортно з Тимошенко працювати, що я розумію, чому. А я кажу про те, що для України дуже некомфортна ця угода, яка нищить не тільки НАК «Нафтогаз», але і економіку української держави. Так от, це не тільки прокачування поточне, але це і перспективи. От Росія постійно акцентує увагу на довгостроковій співпраці з Україною і важливості саме довгострокової співпраці, а подивіться на те, що вона робить з газовими потоками – північний потік, південний потік, а що залишиться Україні через 3-5 років? Ми підписуємо угоду про співпрацю до 2030 року, наприклад, по ядерній енергетиці, а чому ж по газу ми підписуємо лише те, що вигідно «Газпрому»? Тому в цьому плані, я думаю, в директивах повинні були бути питання, які прем’єр мала поставити перед Росією. А те, що вони уникли цієї дискусії, означає, що напередодні президентських виборів всі українські інтереси віддаються на поталу російській стороні.
Руслан ПОЛІЩУК: До речі, якщо пам’ятаєте, казуси з директивами в нас траплялися і раніше: ми пам’ятаємо, як свого часу прем’єр Янукович їздив до Брюсселю і знехтував директивами президента стосовно євроатлантичної співпраці і взагалі наших планів на це. Тоді галасу було набагато більше, ніж сьогодні, але як ці події в Ялті можуть виглядати сьогодні в суто людській площині? Як прем’єр, який ненавидить президента, може виконувати директиви, тим більше, представляти інтереси країни на зустрічі з тим, чиєї підтримки вона прагне в боротьбі із своїм президентом? Як може пересічна людина сприймати такі казуси міжнародної політики?
Юрій КОСТЕНКО: Дуже просто: якщо Тимошенко звільняє місце прем’єра на час виборчих перегонів, то це є відповідь на те, як вона може відноситися до Ющенка, кандидата в президенти чи президента. Якщо Тимошенко прем’єр-міністр України, то вона в першу чергу має керуватися директивами і національними інтересами України. А все інше означає суперечити тому, що має робити прем’єр на посаді глави українського уряду.
Руслан ПОЛІЩУК: Чи зміниться наша співпраця з Росією в ядерній енергетиці після цього ялтинського саміту, чи будуть в нас хоч тут якісь позитивні зрушення?
Юрій КОСТЕНКО: Я дуже боюся «позитивних зрушень» щодо україно-російського співробітництва. Річ в тому, що я був у витоків формування української ядерної програми, і до речі, був першим головою української делегації на переговорах з Росією щодо ядерного роззброєння, і тоді ми віддавали третій у світі ядерний потенціал з метою дуже швидкої організації в Україні виробництва ядерного палива. Як раз два з половиною роки ми отримували, як компенсацію, ядерне паливо з Росії, і це слугувало накопиченню коштів в Держкоматомі для того, щоб створювати власне виробництво ядерного палива і власну систему збереження відпрацьованого ядерного палива. Без таких елементів ядерна енергетика України є дуже небезпечною. 50% виробництва електроенергії в Україні це ядерна енергетика.
Уявіть собі ситуацію, коли раптом Росія в силу різних обставин – щось трапилося на російському підприємстві – припиняє постачання ядерного палива. 50% виробництва електроенергії припиняється в Україні. Це економічна катастрофа, це катастрофа державна. В усіх країнах світу, які використовують ядерну енергетику, законом зобов’язують того, хто її використовує, мати альтернативне джерело постачання палива для атомних станцій. Франція, яка має власне виробництво ядерного палива, 15% змушена купувати за кордоном, оце і є та система безпеки, на основі якої ядерна енергетика не повторює чорнобильську трагедію у світі.
Тому коли ми в 92-му році почали розробляти цю програму, а наприкінці 90-х я, як народний депутат, вніс у Верховну Раду закон щодо зобов’язання Держкоматому 15% ядерного палива закупляти, оце і була програма або своє виробляти, або купувати його там, де воно виробляється, але його треба адаптувати до наших реакторів. І ви знаєте, і перша програма була завалена Росією, я маю на увазі виробництво в Україні ядерного палива, і ми 18 років по цьому шляху не просунулися ні на йоту, і альтернативна закупівля ядерного палива для України також залишилася замороженою.
Я ще не маю остаточної інформації, до чого вони в Ялті домовились, але я думаю, що знову мова йде про так зване спільне виробництво ядерного палива для України і Росії, яке завершиться тим, що є сьогодні – стовідсотковим на полі Росії і дуже небезпечною ситуацією для української ядерної енергетики.
Руслан ПОЛІЩУК: В чому ще проблеми в цьому питанні?
Юрій КОСТЕНКО: Мене також насторожила фраза, яка також начебто в комюніке увійшла, щодо спільного створення енергооб’єктів ядерних. Зараз весь світ працює над підвищенням безпеки ядерної енергетики. Після чорнобильської катастрофи почали вкладати величезні кошти в розробку іншого типу реактору – більш безпечного, більш ефективного, який менше забруднює довкілля. Зараз такі розробки вже завершуються, і ми отримаємо реактори т третього покоління.
Росія пропонує реактори другого покоління, які український пре сьєр хоче встановити на Хмельницькій станції, це крок в минуле, а не в майбутнє ядерної енергетики. От всі вже звикли до сучасного автомобіля, а їм пропонують сісти в «Победу» чи в «Волгу» першого випуску, оце приблизно ця ситуація. Тому в цьому сенсі я б хотів, щоб не за зачиненими дверима таємно обговорювалось це питання концепції розвитку ядерної української енергетики і співпраці з Росією, а щоб це стало темою відкритих дискусій, як, до речі, воно і починалося в 90-х роках, коли ми всіх фахівців світового рівня запрошували в Україну і говорили з ними на тему розвитку української ядерної енергетики, особливо після чорнобильської катастрофи. Ми не маємо права більше помилитися з вибором типу реакторної установки. Хочу нагадати, що я був в першій комісії Верховної Ради, яка сказала, що це не помилка персоналу в ту трагічну ніч 26 квітня 1986 року, а це були конструктивні вади реакторів РБМК, і рано чи пізно трагедія на ЧАЕС відбулась би. Тому маючи Чорнобиль на своїй землі, ми не можемо йти на таку розширену співпрацю з Росією, яка може завершитися для України дуже важкими і сумними наслідками.
Тому, завершуючи енергетичну тему ялтинської конференції хочу сказати наступне: якби прем’єр-міністр дослухалась до стратегії, яку пропонує УНП по виходу з кризи, то вона б говорила про те, що в Україні треба робити українське виробництво ядерного палива; вона б говорила про те, що в Україні треба купувати український газ власного видобутку, а не російський за ціною, яка перевищує європейські ціни на 20%. Тимошенко говорила би пану Путіну, що захищає український інтерес, і тому, якщо Росія говорить про те, що ми отримаємо штрафні санкції за недобір газу, то Росія також повинна платити штрафні санкції Україні за те, що не прокачує в необхідних обсягах свій газ до європейських країн. Отоді я б розумів такого прем’єра і підтримував таку політику, бо це політика для України і українців, а те, що відбулося в Ялті, це політика здачі українського інтересу.
Руслан ПОЛІЩУК: А може в цьому є якийсь політичний розрахунок? От візьміть Америку, вона теж має свої запаси нафти, але чомусь не розробляє їх, а вважає за потрібне купувати нафту в арабських країнах, в Колумбії, Венесуелі.
Юрій КОСТЕНКО: Так, США сьогодні купують найдешевші енергоресурси, бо їхні ресурси набагато дорожче, ніж та ж близькосхідна нафта чи той же самий скраплений газ, і вони дійсно проводять далекоглядну політику. Але якщо сьогодні ви згадали про український газ, «Полтавагазвидобування» продає газ власного видобутку за ціною 365 гривень за тисячу кубометрів, а ми купуємо за 360-420 доларів за тисячу кубометрів, то виникає питання, а якого підприємця ми підтримуємо? І що це за політика, яка нищить українське виробництво?
Щодо власного газу я вам скажу наступне: якщо уряд допомагав би Полтавській, Сумській і Харківській областям, де є найбільші поклади українського газу, економічно видобувати свій газ, то ми б за півтора роки досягли в півтора рази більше обсягів видобування власного газу. А якщо до цього долучити біогаз, а сьогодні вся Європа переходить на біогаз, і газ від смітників, який йде і отруює довкілля, то ми б вийшли на ті баланси, які потребує Україна, без російського газу. Тому виникає питання: кого ми кормимо, купуючи дорогий російський газ? Кого ми підтримуємо, кому даємо зарплату, бо купуючи іноземні товари, ми 70% вартості переправляємо за кордон, виробнику цього товару, незалежно від того газ це, автомобіль чи туфлі з Італії. Тому політика «роби українське, купуй українське і захищай українське» це політика вирішення всіх українських проблем, в першу чергу економічних.
СЛУХАЧ: Добрый вечер. Сергей. Я очень уважаю пана Костенко за его позицию, но у меня такой вопрос: а где были политики, когда прошлой зимой Украина была вроде как виновата в том, что Запад остался без газа? Россия всю вину сбросила на Украину, президент отстаивал свою точку зрения, несмотря ни на что, а оппозиция – свою точку зрения. Где были все, и вы в том числе?
Руслан ПОЛІЩУК: А як вони повинні були себе поводити, скажіть, будь ласка?
СЛУХАЧ: Я так понимаю, что в случае, если бы не договорились о какой-либо цене на тот момент, то Украину просто разорвали бы.
Юрій КОСТЕНКО: Дуже дякую вам за питання, ви абсолютно слушно його ставите. Можу вам сказати, скільки разів я був у прем’єра Тимошенко, пропонував різні варіанти, як вийти на взаємовигідні газові контракти, якими аргументами треба переконувати Росію в тому, що вона має переглянути цей невигідний для України договір.
Один з цих аргументів це встановлення газового лічильнику на вході в українську ГТС, і тоді не російський чиновник біде казати, скільки ми заборгували за недобір чи перебір газу, а ми самі будемо це робити, а по-друге, перенести митний кордон по продажу російського газу на схід України, бо сьогодні «Газпром» фактично використовує українську ГТС, як за радянських часів, і це є безглуздям дозволяти «Газпрому» використовувати в такий спосіб те, що нале6дить Україні, бо ми від цього маємо величезні втрати.
А щодо минулого року, можу сказати, що я був в ЄС в той дуже важкий момент, коли Росія розпочала газову війну проти ЄС і України, і на засідання Європарламенту я, як фахівець, доповідав про реальний стан справ, в тому числі і щодо розрахунків і боргів, бо ви ж пам’ятаєте, що минулого року пан Путін сказав, що Росія дотує Україну щороку на 4-7 мільярдів доларів за рахунок низької ціни на газ.
Я навів приклади, які були відкриттям для членів Європарламенту, що Росія не розрахувалась з нами в повному обсязі за вивезені боєзаряди тактичної ядерної зброї, що Росія транспортує свій газ за найнижчими в Європі цінами, що Росія не платить Україні за базування чорноморського флоту в Криму, а це мінімум 5 мільярдів доларів. І коли я все це розповів європейським парламентарям, то відношення до російської делегації і до того, що вони говорили на адресу Україні, суттєво змінилося. Потім вже на закритій зустрічі, де була присутня лише українська делегація, нам сказали: а чого ж ваше керівництво – прем’єр, президент, міністр закордонних справ нам про це не доповіли?
Руслан ПОЛІЩУК: А чому, до речі?
Юрій КОСТЕНКО: Ну, це питання вже не до мене. Я кажу про свої дії, що я робив, я даю конкретну відповідь пану Сергію, де я був і що робив для того, щоб Росія не вела себе так нахабно.
СЛУХАЧ: Добрый вечер. Николай Иванович, Луганск. Скажите пожалуйста, когда вы станете президентом, как вы будете сотрудничать с Тимошенко? Она законы не выполняет, указы президента не выполняет, постановления РНБО не выполняет, бюджет не пересматривает. Короче говоря, что вы с ней будете делать?
Юрій КОСТЕНКО: Президент після свого обрання може проводити консультації з політичними силами, які є в парламенті з тим, щоб сформувати ту коаліцію, яка буде, співпрацюючи з президентом, виконувати в тому числі і програму президента. Мою програму ви щойно чули, це ефективна програма на користь українського виробника і українського національного інтересу. Після проведення таких консультацій я визначусь з такими політичними силами, з якими можна буде реалізувати цю програму. Те, що робила нинішня прем’єрка, це здебільшого нищення інтересу України і українського виробника. Тому, звичайно, співпрацювати і реалізовувати ту програму, з якою я можу перемогти, буде фактично неможливо.
СЛУХАЧ: Доброго вечора. Володимир, Київ. Юрію Івановичу, я в багатьох питаннях вас підтримую. Я очолював штаб сил самооборони на Майдані і дуже розчарувався у ваших діях, діях Ющенка. Ви розумієте, що по газу Тимошенко це менеджер номер один. Давайте це визнаємо. Навіщо ви повторяєте, як Богословська, ця кликушниха від групки російських чиновників? Чому ви в таких питаннях, в яких вам складно розібратися, ви б краще підняли питання, чому президент призначає шуліка Єханурова знову на посаду міністра оборони?
Юрій КОСТЕНКО: Щодо вашого розчарування, я хочу зауважити, що Юрій Костенко не був призначений президентом Ющенком на жодну посаду в органах виконавчої влади. Я залишився простим народним депутатом, як і до революції, на відміну від колег, які були в керівництві цього політичного дійства. Щодо того, що Тимошенко по газу менеджер №1, то це так, але це був приватний бізнес Тимошенко, тут я з вами погоджуюсь. А от щодо того, що Тимошенко як прем’єр купує дуже дорогий російський газ, а для свого українського створює масу перешкод, щоб його видобувалося якомога менше, то тут я з вами погодитися не можу, бо я дуже добре знаю економіку, особливо енергетику.
Декілька днів тому я зустрічався в Полтаві з «Полтаванафтогазгеологія», це державне підприємство, яке 73 роки працює над розширенням видобутку українського газу, яке сьогодні рішенням кабміну ліквідовують тому, що в цьому держпідприємстві є півтори тисячі діючих свердловин, і на ці свердловини хочуть посадити депутатів-бютівців з тим, щоб вони продавали вже не по 365 гривень за тисячу кубів, а по 200 доларів, як інші приватні підприємства продають газ українського видобутку в Україні. Тому менеджер №1 це так, але не в державницьких справах.
А щодо останньої репліки, я вам хочу сказати: ніколи нікого не намагайтеся ображати. До всіх треба відноситися з повагою, в тому числі і до того, що робив Єхануров. Принаймні я можу сказати, що в 2005 році, коли він став прем’єр-міністром, припинилося падіння, причому різке падіння після того, як 8 місяців уряд очолювала Тимошенко. А щодо так званих корупційних діянь міністра оборони, хочу нагадати, що точно такі ж висновки КРУ були і щодо Гриценка, які потім були повністю спростовані, бо це було політичне замовлення.
СЛУХАЧ: Добрый день. Сергей Иванович, Мукачево. Вы просите нас, чтобы мы покупали все украинское, таким образом мы должны поддерживать отечественного товаропроизводителя. Скажите пожалуйста, на какой машине вы ездите? На «Таврии»? В какой костюм вы одеты?
Руслан ПОЛІЩУК: Зрозуміло.
Юрій КОСТЕНКО: Я є українська людина до глибини душі, серця, голови. Всі мої дії є українськими за 20 років роботи в українській політиці, бо я стояв у витоків української незалежності і шість років працюючи в уряді, провів екологічну реформу, вів переговори щодо закриття ЧАЕС, і Україна сьогодні має більше мільярда доларів на вирішення проблем саркофагу, і вдвічі збільшив площу заповідного фонду, в тому числі і в Закарпатській області чотири заповідники створено за моєю безпосередньою участю, і це те, що буде працювати на вас, ваших дітей, внуків і правнуків. Тому українство вимірюється не зовнішнім виглядом. В нас є дуже багато політиків і з бусами українськими, і з зачісками українськими, але з неукраїнським серцем, які нічого не роблять для України на державній посаді. Я працюю для України.
А тепер по суті. «Купуй українське» це стратегія, за якої спочатку робиться якісний український товар, яким наповнюється український ринок. Потім це йде у вигляді бюджетних доходів в повернення пенсій і зарплат. Ось що таке теза «купуй українське». А щодо того, як я живу, то я живу на лівому березі міста Києва у звичайному будинку в 3-кімнатній квартирі на 18-му поверсі і ношу все українське, і їмо все українське.
Руслан ПОЛІЩУК: Все, Юрію Івановичу, треба завершувати. Дякую вам за участь в нашій програмі.
0 коментарів переглядів: 926 обговорити на форумі 
2009-11-23 18:08:13
