У червні 1981-го р. я уперше вийшов на широку ниву вітчизняного радомовлення. Тоді мене називали «прОстим редактором»... з того часу простоти поменшало – досвіду побільшало.

Журналістика – фах небезпечний: якщо твориш добре – можна загинути. Якщо погано – перетираєш усе на пилюку.

До будь-якої страви треба додати крапельку власної крові – інакше не буде смачно. Але без фанатизму, шановні...

Як типова Риба, надійний, але лінивий. Довірливий, але цинічний. Накопичив багато знань, але не грошей. Народив двох дітей... і то уже без будь-який «але».

Тіль Уленшпігель за життя проспівав шість великих пісень, а коли заспіває сьому – тоді й залишить цей світ. Тілю було простіше: йому не доводилося щодня вичавлювати із себе по два-три коментарі... іноді почуваєшся «машиною для виробництва слів».

Якщо когось образив – даруйте... хоча ні: ви хочете про це погомоніти?..